Чинадіївська громада провела в останню путь свого Захисника
Сьогодні у Чинадіївській громаді було особливо тихо. Тиша, яку неможливо передати словами. Тиша, що приходить тоді, коли додому повертається воїн… але вже на щиті.
Ми прощалися з Рущанин Ярославом Дмитровичем – сином своєї землі, чоловіком, батьком, сином, Захисником України.
Ця втрата стала особливо болючою. Майже два роки рідні жили між надією і відчаєм. Два роки його вважали зниклим безвісти. Два роки дружина, діти, мама, родина чекали на звістку, молилися, вірили, що одного дня двері відчиняться і він повернеться додому живим. Але війна приготувала для них найстрашнішу відповідь.
Сьогодні його востаннє чекали вдома. Дружина, яка мріяла ще багато разів зустрічати його після служби. Доньки, для яких він назавжди залишиться найсильнішим татом, а всі спогади про нього стануть безцінними. Мама, яка подарувала йому життя і до останнього не втрачала віри, що її син живий.
Немає слів, здатних описати біль родини, яка майже два роки жила невідомістю. Це біль, який не можна виміряти. Це щоденне очікування дзвінка, кожної новини, кожної надії. І водночас – страх почути те, що розіб’є серце назавжди.
Схиливши голови, жителі громади стали живим коридором останньої шани. Квіти, прапори, молитва і сльози… Сьогодні кожен подумки дякував Герою за його мужність і за життя, яке він віддав, захищаючи Україну.
Чинадіївська громада щиро співчуває дружині, донькам, мамі, усім рідним і близьким Захисника. Ми розділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.
Війна не лише забирає життя. Вона залишає порожні місця за родинним столом, дитячі запитання, на які немає відповіді, материнські сльози, що не висихають. Але вона ніколи не зітре пам’ять про тих, хто став на захист своєї держави.
Світла пам’ять Рущанин Ярославу Дмитровичу. Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті Чинадіївської громади, а його жертовність – у серці вільної України.
Вічна пам’ять і вічна слава Герою.
